Цікаві факти про мило...

1. Археологи встановили, що вже 6 тисяч років тому існувало налагоджене виробництво мила з лужної солі, рослин, золи, тваринних жирів. Так, скіфські жінки розтирали в порошок деревину кипариса і кедра, додаючи до нього воду і ладан. Виходила мазь, якою натирали тіло, шкіра ставала ароматною, а після видалення мазі ставала чистою і доглянутою.

2. Під час археологічних розкопок Помпеї були виявлені приміщення миловарень. Мило в ту пору було напіврідким. Ним не тільки милися, але і фарбували волосся в жовтий, рожевий і червоний колір. Мило довго було предметом розкоші і цінувалося поряд з дорогими ліками і зіллям. Але навіть заможні люди не могли собі дозволити прати ним білизну. Для цього використовували різні глини, рослини (наприклад, мильний корінь). Прання була важкою справою, і займалися нею найчастіше чоловіки.

3. В античному світі мило виготовляли з козячого або бичачого жиру з домішкою золи бука. Воно було трьох сортів: тверде, м`яке і рідке. Ним можна було не тільки вмиватися, але і фарбувати волосся в жовтий, рожевий чи червоний кольори.

4. Мило спочатку використовувалося кельтами і стародавніми римлянами в основному у вигляді помади для волосся і як ліки від шкірних захворювань.

5. Араби робили мило з рослинної олії, такої як оливкове масло і трохи ароматичних масел, таких як масло чебрецю. З початку 7-го сторіччя мило виробляли в Наблусі (Палестина), Куфі (Ірак) і Басрі (Ірак). Мило, таке як ми знаємо сьогодні, є нащадком історичних аравійських мил. Аравійське мило було ароматним і кольоровим, деякі з мил були рідиною, а інші були твердими, існувало також і спеціальне мило для гоління. Це мило продавалося за 3 дирхама (0.3 динара) в 981 році нашої ери. Рукопис Аль-Разі містить рецепти для виробництва мила.